Вогонь в одежі слова
Поетичний вечір «Вогонь в одежі слова»
Слова — полова,
Але огонь в одежі слова —Безсмертна, чудотворна фея,
Правдива іскра Прометея.
І. Я. Франко
На кафедрі іноземних мов відбулася творча зустріч студентів та викладачів з чудовою поетесою, прозаїком, публіцистом, членом Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів, заслуженим працівником культури України Лесею Степовичкою.
Це була надзвичайно тепла і зворушлива зустріч, під час якої студенти та викладачі з головою поринули у прекрасний світ поезії. Темою творчого вечора не випадково були взяті слова видатного українського письменника Івана Франка «Вогонь в одежі слова», адже поетичні рядки, що звучали із вуст самої поетеси, вогнем запалювали душу і примушували її тріпотіти від накалу емоцій.
Поетеса познайомила слухачів зі своїми поетичними збірками «Галатея», «П´ємонт — недалеко», «Стоїмо на зоряному протязі», «Медитації пташиного крила» та іншими. Дізналися слухачі і про прозаїчну творчість письменниці. Особливу увагу серед прозаїчних творів заслуговує роман «Шлюб з келихом пільзенського кого пива», за який письменниця була удостоєна Всеукраїнської премії «Благовіст».
Глядачі також мали унікальну можливість дізнатися багато цікавих фактів із біографії Лесі Степовички. Зворушливі спогади дитинства та юнацтва виливалися поетичною піснею. Читаючи свої вірші, письменниця ніби знову поверталася у дитинство.
Дідівська хато, ти - моя колиско,
любови неповторний дивосвіт!
Мале дівча на берегах орільських,
тут душу опалило від краси.
Але особливо близькими студентській аудиторії стали вірші-спогади про студентські роки, про перше кохання, про яскравість і неповторність молодості.
И иголкой сосновое счастье
Укололо висок в тишине.
И волною Латвия ластилась
В этот день от тебя ко мне.
Творчість Лесі Степовички настільки різноманітна, що просто вражає своєю масштабністю. Ось вона ніжна і тендітна, а у наступних рядках – тверда і непохитна. Її серце сповнене любові до рідної землі і рідної мови. У віршах поетеси ціле життя: туга і любов, відчай і надія, буревій і віра. Тому, читаючи поезію Лесі Степовички, трудно відірватися, хочеться читати рядок за рядком, переповнюючись емоціями і насолоджуючись незвичайними образами та епітетами, подорожувати разом з письменницею непростою, але яскравою і неповторною дорогою її життя.
