Новини та події кафедри іноземних мов

Вітаємо з міжнародним днем театру

27 березня - Міжнародний день театру 

З нагоди такого свята ми попросили наших студентів поділитися власним досвідом акторської діяльності 

Стас Власов: Це - мій театр

    Дуже складно описати, яку роль у житті кожної людини і в моєму житті відіграє театр. По правді кажучи, я ніколи не цікавився життям театру та акторів, які в ньому грають. Після того як я вирішив піти на курси англійської мови, я потрапив у дуже дружній та турботливий колектив. З недавнього часу ми вирішили зробити невеличку театральну виставу, яка зроблена по відомій книзі «Howl’s moving castle». У цій театральній виставі я граю дуже цікаву роль Майкла, помічнка чаклуна Хоула. Перш за все я зрозумів наскільки складно зробити гідний сценарій для кожної вистави, наскільки скадно показати потрібні емоції та жити в ролі актора, але це є дуже захоплюючим і цікавим для мене. У мене з’явилась чудова нагода покращити вимову англійських слів та значно розширити свій словарний запас. Але навіть не це найголовніше  для мене. Завдяки грі в театрі та роботі в чудовому колективі я стаю менш сором’язливим та більше впевненим у собі та у своїх силах. Саме через це вивчення англійської мови для мене перестало здаватись великим тягарем та нудною справою.
       Я хочу сказати велике «Дякую!» своєму чудовому колективу та окрему вдячність висловити кафедрі англійської мови та всім, хто там працює.

Інна Клименко: 

Ставши студенткою гірничого університету, мені дуже хотілося приймати активну участь в житті університету, дуже хотілося поринути з головою у бурхливий світ емоцій, переживань, нових ще невідомих мені почуттів,  які вселяли в мене справжні «жителі» і «охоронці традицій» нашого університету. 

Говорять, що на одне бажання є тисячі можливостей, тож довго шукати ключ до яскравого життя не довелось. Відвідуючи курси англійської мови, нам запропонували взяти участь в студентській самодіяльності і зробити невелику виставу.  Після початку наших перших репетицій, я вже зрозуміла, що насправді знайшла те, що шукала. Кожна наша репетиція була незабутньою і завжди приносила нам багато позитивних емоцій. Наші режисери – це маленькі добрі феї, які надихають нас і дають нам заряд позитивної енергії, звісно вони дають нам настанови і поради.

Дуже цікаво працювати з людьми-лідерами, тими, хто «горить» своєю ідеєю і вміє запалювати цей вогник в душі кожного, хто хоче відчути цей вогник; вони заохочують нас до плідної праці. Цікаво було відвідати постанови інших груп учасників, співставляти роботу кожного з нас. Наші вистави стали для мене не лише частиною навчання, а частиною самого студентського життя.  

Анна Кононенко:

Коли приходиш у театр англійської драми, ти почуваєш себе вдома. Невпевненість і усі страхи проходять, коли ти переступаєш поріг театру. На репетиціях ти стаєш впевненим, як актор з багаторічним досвідом. Тут завжди панує тепла та дружня атмосфера, навіть на самому виступі ти почуваєш, що поряд люди, які завжди допоможуть та підтримають. Безперечно, ти хвилюєшся, забуваєш щось з тексту, але коли починаєш грати, ти стаєш тією самою людиною, яку граєш. Коли бачиш зацікавлені очі глядача – хочеться грати ще і ще. Саме це надає сил і надихає. Саме тут, у театрі, ти отримуєш досвід. Досвід виражати свої емоції, досвід красиво та чітко говорити, знаходити спільну мову як з колективом, так і слухачем (глядачем). 

Чому  наш театр потрібен актору? Тому що тут кожна людина зможе знайти ту роль, яку вона захоче зіграти. На сцені ти зможеш зіграти ту людину, якою не можеш бути у повсякденному житті. Тут ти граєш душею, серцем. Робиш все, щоб передати свої почуття та емоції глядачу. А коли бачиш, що глядач зрозумів тебе і з тобою щось переживає – це і є справжнє щастя актора.   

До списку